Справжній чоловік і його внутрішні страхи: як турбота про родину допомагає долати тривоги і знайти спокій

Багато хто вважає, що справжній чоловік не має боятися. Ця думка глибоко вкорінена в нашій культурі і підкріплюється з дитинства. Чоловіки часто чують від своїх матерів, бабусь та інших родичів, що страх – це ознака слабкості, не гідної справжнього чоловіка. Проте реальність диктує свої правила, і життя нерідко змушує нас переглядати ці стереотипи. Страх може з’являтися раптово і непомітно, заповнюючи кожну клітину нашого тіла. Це почуття, яке важко ігнорувати, навіть якщо зовнішньо чоловік виглядає спокійним і впевненим. У тиші ночі, коли навколо все затихає, а діти і кохана людина сплять поруч, саме тоді страх може стати найбільш відчутним. Він повільно підкрадається, змушуючи нас думати про все те, що ми не можемо контролювати.

Страх перед невідомістю, перед втратами, перед можливими невдачами – все це може засмучувати навіть найбільш впевнених у собі чоловіків. Він може перевертатися в ліжку, намагаючись зрозуміти, що саме турбує його. Чи це страх втратити стабільність, чи побоювання перед майбутнім, яке може змінити звичний уклад життя? Це занепокоєння може бути спричинене різними факторами, але часто це страх за своїх близьких – дружину та дітей. Чоловік, який дійсно турбується про свою сім’ю, боїться за них. Він боїться, що не зможе забезпечити їм той рівень життя, до якого вони звикли. Боїться, що не зможе захистити їх від можливих труднощів і небезпек. Ці страхи не роблять його слабким, навпаки, вони показують, наскільки сильно він любить і цінує свою сім’ю. Справжня мужність полягає не в тому, щоб не боятися, а в тому, щоб зізнатися собі у своїх страхах і продовжувати рухатися вперед, долаючи їх.

Чоловік не боїться

Пам’ятаєте, як мами/бабусі цю фразу в дитинстві вам говорили? І ви до неї звикли – звикли вірити, що справжній чоловік не повинен боятися нічого. І ви виросли з цією думкою як виріс він – але життя диктує свої правила.

Він перевертався і не міг зрозуміти, що саме турбує – начебто на всі питання, що стосуються саме його відповіді отримані і можна спати спокійно. Але все одно, щось турбувало. . .

• Може раптом відвалилися джерела доходу?

Неприємно, звичайно, але не критично – були часи, коли в кишені взагалі залишалася остання «сотка» – нічого, вибирався і знову «ставав на ноги». Правда тоді у них ще не було дітей і відповідальності за них. Так – вони звикли жити на 150+ тисяч на місяць – але цю суму можна тимчасово зменшити без особливого збитку.

• Загальна нервова ситуація навколо?

Теж немає – він взагалі ніколи не реагував на «всепропальщиков» або «ура-патріотів» – просто жив СВОЇМ життям, в якій була тільки його сім’я та близькі. Проходили кризи, що траплялися якісь «обвали» і потрясіння – він просто спокійно робив усе, щоб його сім’я не потребувала ні в чому. . .

• Розуміння, що йому вже не 20 і навіть не 30, а «за сорок»?

І начебто до цього віку повинна бути стабільність – але це теж не про нього і не про країну. Тим більше, що у нього є живі приклади людей, які почавши справу після 40 вже до «п’ятдесят гривень» мали повну стабільність і фінансову незалежність – наскільки це можливо в країні.

Тоді що ж ось уже другий тиждень його тривожило і не давало спокійно заснути?

Чоловіки боятися! І це нормально

Він лежав і слухав спокійне дихання коханої, що спить поруч. Потім тихенько встав і пройшов на кухню випити води. По дорозі заглянув до кімнати дітей, послухав їх спокійне дихання і тихенько поцілував кожного.

І лягаючи в ліжко, він раптом зрозумів – він боїться за них!

За весь час він ні разу не залишав їх одних – ні кохану, ні дітей. Три ночі без них за майже 20 років спільного життя – один раз запізнившись на літак з Москви, а другий раз поїхавши на важливий семінар у Фінляндії.

В іншому – правило «тато завжди читає перед сном» жодного разу не порушувалося. І засипав він, завжди слухаючи спокійне дихання коханої поруч. . .

• Він боявся, що звичний для дітей розпорядок раптом порушиться – вони і так кожен день сперечаються у кого сьогодні біля ліжка сидить тато;
• Він боявся, що звичний спосіб життя для сім’ї зміниться – хоча «подушка безпеки» і дозволить півроку жити як раніше, а за цей час можна щось придумати;
• Він боявся, що, виїхавши може не повернутися – залишивши сім’ю самостійно справлятися з труднощами цього світу;
• Він боявся, що, повернувшись калікою вже не зможе забезпечити родині той рівень життя, до якого вони звикли;

Він просто боявся за сім’ю. . . і тому перевертався знову і знову – відганяючи від себе тривожні думки (багато з яких взагалі не мали до нього відношення) і «передбачаючи» їх знову і знову.